Хірург Сергій Ярмак оперує поранених від обстрілів та авіанальотів

Автор статті: СУСПІЛЬНЕ НОВИНИ (26.03.2022, 12:03)

Вивіз рідних у безпечне місце, а сам повернувся допомагати пораненим. Чернігівський дитячий хірург з майже сорокарічним стажем роботи Сергій Ярмак щодня оперує і надає першу медичну допомогу тим, хто отримав поранення під час обстрілів чи авіанальотів.

Під час війни, каже лікар, доводиться оперувати не тільки дітей, а й дорослих. У день проводить по декілька операцій. Найбільше, разом з колегами, за день прооперували 27 людей. Їх привезли 3 березня. Під час авіанальоту окупанти скинули бомбу на житлові будинки на вулиці Чорновола у Чернігові. Тоді загинули 47 людей. Всі кого прооперували – вижили, каже Сергій Ярмак.

Не виживають ті, кому не встигають надати першу медичну допомогу, або не встигають довезти. Лікар каже, зараз оперувати доводиться не в операційних, а в “спеціально обладнаних приміщеннях”. Як оперують поранених без електроенергії, які травми найчастіше у поранених, яких медичних працівників не вистачає та як ставиться до тих медиків, які залишили місто розповів у проєкті “Монологи блокадного Чернігова”.

Ніхто не думав, що буде війна. На 38 році хірургічної служби довелося пережити таке. Я все життя я займався хірургією, оперував дітей – як їх зараз кинути. Такий час, що потрібно працювати і допомагати. У мене син був поранений недавно, пережив операцію. Він допомагав волонтерам, допомагав армії. Так сталося, що його поранили. Слава Богу, що живий. Він привозив людям, що просили. Він займався бізнесом до цього. Поранення отримав на блокпосту. Під час обстрілу був поранений, отримав пошкодження кишечника. Одну кулю у живіт отримав, іншу – в стегно. Прийшлося йому виїхати. Я вивіз своїх жінку, дітей, маму і тещу. Їм вже під 90. Обидві зовсім не здорові. Одна лежача після інсульту, друга – приблизно така ж. Мені вдалося їх вивезти, знайти де їм жити. Жінка доглядає за ними. У мене ще є внучка, дочка. Сам не міг виїхати. Я їх відвіз, але повернувся назад.

Привозять і дітей, і дорослих.

Найбільше привозили 27 людей, коли обстріляли 16-ти поверховий будинок на вулиці Войкова. Були поранені як діти, так і дорослі. Вони надходили протягом 30-40 хв. Люди були випадкові. Були ті, хто проїжджав, у кого там машина була. Їх доставляли не швидка, а випадкові люди. Привозили всі, хто міг.

А буває то чотири, п’ять, шість, сім за добу. Привозили по десять, по п’ятнадцять поранених. Якщо привезли дорослого, то ми надаємо першу допомогу, щоб врятувати життя, згодом – відправляємо їх у дорослу лікарню. Є вогнепальні поранення, осколкові поранення нижніх кінцівок, верхніх кінцівок, тулуба. Бувають осколкові поранення живота, грудної клітки. Бувають ті, хто в магазин пішов з батьками, або стояли в черзі за водою і отримали поранення під час обстрілу. Кому як повезло. У когось – це тільки поверхневі пошкодження шкіри, кінцівок, тулуба, а в когось є і поранення хребта, є і роздроблення нижніх кінцівок, є осколкове поранення живота. От ці всі, зараз, знаходяться у нас.

Я не буду говорити, як ми оперуємо.

Я не хочу, щоб ця інформація була розголошена. Не в операційних ми оперуємо, зовсім в інших місцях, які на даний час пристосовані. Хотілося б, звісно, оперувати в інших умовах, но на даний момент я виконую операції там де виходить. Було і 27 операцій на день, а було і дві. Невідомо, що буде дальше. Ми оперуємо дітей, дорослих. Надаємо медичну допомогу ту, яка потрібна. Я вдячний всьому персоналу, який залишився. Його мало залишилося. Мало зараз медичних сестер, анестезіологів, хірургів. Хотілося б, щоб медичних сестер було більше.

Ми не відпочиваємо, ми працюємо весь час.

По-різному виходить спати (сміється). Ми постійно надаємо допомогу. Доба з 22 березня на 23 була важка. Міст зірвали, по місту були вибухи, ми практично не спали. Ми думали, що будуть надходити поранені, але за всю ніч не було.

Коли звучать сирени, ми продовжуємо оперувати. Зараз вони не звучать, бо немає світла.

Проблема – це відсутність води, електроенергії

Проблема навіть піти у вбиральню. Відсутність електроенергії теж проблема. Якщо немає електроенергії – є генератори. Проблема, щоб зробити обстеження. Під час операції освітлення забезпечується завдяки генераторам. Воно не достатнє, но оперувати можна. Продукти є. Допомагають і люди, і волонтери. Ми не голодуємо. Медикаментів наразі хватає. Нам надало міністерство, привозять волонтери.

Поранення дітей – завжди страшно

Як не страшно сказати мамі чи батьку, що твоє дитя розстріляли. Немає значення чи це ракети, чи бомби. Все страшно. Коли було пошкодження мозку – це страшно. Тим, кому ми надали допомогу, вони всі живі. Були такі, що до нас не доїжджали. Бували такі люди, що ми не встигали надавати допомогу тим, кого привезли. Це не один, і не два. Нічого хорошого у війні немає, цього не повинно бути. Люди повинні жити мирно. Ми тільки почали підніматися, почало налаштовуватися життя. Я і мої колеги думали, що все буде нормально, будемо жити прекрасно. Найбільше болить за життя людей. Багато людей загинули. Поранені люди, діти, батьки.

Людей привозять часто, но не завжди знаємо звідки вони

Коли йде сортування хворих – тяжкі і менш тяжкі, ми не питаємо звідки тебе привезли. Нам треба оцінити стан, чи надати допомогу потрібно негайно, чи можна почекати ще. Не завжди ми знаємо звідки люди надходять. Часто привозять у шоковому стані, в стані коми. Бувають хворі 5-6 років, які не знають свого прізвища. В основному такі діти надходять без батьків. Було таке, що мама, тато і дитина вийшли – зразу вибух. Батько лежить в одній лікарні, мама – в іншій, дитина ще в іншій. Це горе. Були такі ситуації, що батьки загинули, або знаходяться в інших лікарнях. Ті діти, які надходили, де їхні батьки – ми з’ясували всіх. Таких дітей, що не відомо, де їхні батьки – немає. Ми оперуємо всіх. В інші міста не відправляємо. Це небезпечно, потрібен час. 23 березня оперував одного. Це вогнепальне поранення черевної порожнини і кісток тазу. Так сталося, що немає пошкодження кишечника. Це дитина років 14-15. Його привезли з Чернігова.

Про тих лікарів, які поїхали – важко говорити

У кожного є сім’ї, діти, про яких теж потрібно піклуватися. Досить складно зараз. Хто може організувати таку систему надання близьким своїм допомоги, а хтось і не може. Можливо, у них не було іншого вибору, як евакуюватися. Не можна судити так жорстоко. Я хочу сказати всім медикам дякую, які залишилися і працюють. Це медичні сестри, санітарки, лікарі, адміністрація. Дякую волонтерам, військовим, які нас захищають. Коли закінчиться війна тоді про все інше поговоримо.

Union Dental
Адреса

14005
м. Чернігів
вул. Пирогова, 16

Прийомні години
  • Пн - Нд
    Цілодобово
Приєднуйся

© Чернігівська обласна дитяча лікарня. All rights reserved.