У 21 столітті нам довелось впритул зіткнутися з явищем, яке вважали неможливим в цивілізованому світі. Війна приносить багато горя. І дорослим так хочеться, щоб це лихо не відобразилось на житті їх дітей. Але так не буває… Сьогодні максимально актуальними стають питання, як допомогти дитині повернути втрачене відчуття безпеки.
Варто зазначити, що дитяча психіка має певні особливості: з одного боку вона дуже вразлива, але з іншого – вона має надзвичайну здатність до відновлення. Безумовно, деякі наслідки травми неможливо виправити простими техніками. Але зробити певні дії, щоб покращити ситуацію – точно під силу батькам.
Важливо зрозуміти, що відчуття безпеки дитини складається з двох компонентів: власного відчуття та емоційного стану батьків. Тому батькам в першу чергу слід подумати про відновлення свого емоційного стану. Що для цього варто зробити:
- Пробачте собі ті помилки, які ви, на ваш погляд, зробили (з чимось не впорались, невчасно приділили увагу дитині, відмовили їй в чомусь, і т.п.). Якщо відчуваєте провину перед дитиною, попросіть у неї вибачення і поясніть, що вчинили так, бо на той час то було найкраще і найбільш вірне рішення.
- Дотримуйтесь дисципліни і повертайтесь до звичних правил одразу ж, як тільки з’явиться така можливість. Зазвичай батьки дають послаблення в звичних правилах дітям, мотивуючи це тим, що «вони й так багато пережили». Але відчуття безпеки дитини багато в чому пов’язане з передбачуваністю і стабільністю того, що на неї чекає найближчим часом. Наявність правил і послідовності в діях батьків сприяють формуванню відчуття безпеки у дитини. Поступово повертайтесь до того рівня самостійності і автономії дитини, який вона мала до війни.
- Вірте в своїх дітей! У повсякденній взаємодії зі своїми дітьми актуалізуйте і підкреслюйте їх сильні сторони, вірте в їх здатність впоратися з випробуваннями, діліться власним досвідом подолання складних ситуацій і переживань, відмічайте і проговорюйте дитині ті продуктивні зміни, які вона має на конкретний період («Ти став відповідальнішим!», «У тебе з’явилось стільки сили!» і т.п.)
Повсякденні методики (техніки), які варто використовувати батькам, аби повернути дитині відчуття безпеки:
«ХАЛАБУДА». Граючись з дитиною, введіть практику побудови халабуд (намагайтесь уникати слова «укриття»). Дайте дитині всі необхідні матеріали (ковдри, штори, стільці), аби вона могла побудувати власний будиночок. Це буде той простір, де дитина гратиметься та ховатиметься. Дайте можливість дитині самостійно створити собі безпечний простір, у якому вона все контролюватиме та розпоряджатиметься на власний розсуд. Маленьким дітям можна пропонувати будувати халабуди для своїх іграшок.
«ОБЕРІГ». Ця техніка буде особливо корисною для тих дітей, які переживають вимушену розлуку з рідною людиною. Запропонуйте дитині разом зробити оберіг або талісман, який буде у дитини з собою та нагадуватиме їй про вас або, наприклад, про тата, якщо ви зараз далеко один від одного. Це може бути браслетик, рулончик або якась дрібниця, яка не займає багато місця. Тут важливий спільний процес створення й деякий ритуал, у якому ви пояснюєте дитині, що ця річ дозволяє відчувати ваш зв’язок, вашу любов та турботу за допомогою оберегу.
«НАМАЛЮЙ СВОЮ ФОРТЕЦЮ». Техніка схожа на методику «Халабуда». Але в даному випадку треба не просто «побудувати свій куточок», а створити «захист для свого безпечного місця». Запропонуйте дитині намалювати замок чи фортецю, яку їй хочеться. Попросіть звернути увагу на кордони цієї фортеці, як їх можна посилити. захистити. Для цієї техніки буде доречно, якщо у доступі буде багато паперу, можливо, фортеця займатиме не один аркуш, і тоді їх можна буде склеїти між собою. Можна запропонувати використовувати олівці, фарби, фломастери, будь-які матеріали, з0 якими зазвичай займається дитина. Можливо, згодом захочеться почепити малюнок цієї фортеці поруч ліжка (особливо, якщо дитина тривожно спить).
«ЗАЗЕМЛЕННЯ». Ми всі добре знаємо, що у випадку болю, страху чи невпевненості діти просяться «на ручки». З дорослішанням дитини така потреба не зникає, вона трансформується у іншу форму.Треба усвідомлювати те, що дитина сприймає тіло мами або тата як ту саму фортецю, у якій можна відчути себе у безпеці. Тому зараз ви можете використовувати фізичний контакт з дитиною для відновлення цього відчуття. Для цього варто частіше обіймати дитину, класти свої долоні їй на плечі, спину, лікті або стопи. Важливе правило: тілесний контакт повинен бути не у формі погладжування, а простим триманням долонь на частині тіла. Можна завести практику “тримати ніжки” перед сном: ви сідаєте до ніг дитини, коли вона лежить, кладете свої руки на стопи малюка та продовжуєте про щось розмовляти чи щось розповідати. При цьому, дитина ніби “опирається своїми ніжками» (хоча насправді лежить, але стопи спираються на долоні дорослого), відчуваючи їх тепло та підтримку.
«ВИДУВАННЯ МИЛЬНИХ БУЛЬБАШОК» (справжнє або уявне). Процес видування мильних бульбашок вимагає застосовувати таке дихання, в якому видих триваліший за вдих. Цей спосіб дихання сприяє розслабленню. Можна уявляти, що у кожну мильну бульбашку видуваєте «небажані ситуації, травмуючі спогади» та спостерігаєте, як це зникає. За аналогічним сценарієм можна використовувати і звичайні повітряні кульки.
«ДОЛОНЬКА». Одним із способів повернути відчуття безпеки є обмальовування (обведення) власних долоньок. Долонька повертає та зміцнює відчуття власного «Я». Намальовану долоньку можна «наповнити» візерунками, словами сили, улюбленими кольорами. Можна прикладати свою ручку до намальованої долоньки та, ніби «з’єднуватися», зі своєю силою та відчуттям захищеності. Долоньку можна вирізати з аркуша паперу, таким чином повернувши відчуття кордонів
.
14005
м. Чернігів
вул. Пирогова, 16